Внаслідок неналежного управління Мінінфраструктури об’єктами держвласності, що належать до сфери його управління, не відбулося суттєвого збільшення до держбюджету, як загалом по України, доходів від власності цих суб’єктів. Звіт про результати аудиту ефективності справляння доходів від власності суб’єктів господарювання, що належать до сфери управління Міністерства інфраструктури України, розглянутий та затверджений на засіданні Рахункової палати. Відповідальний за проведення аудиту – член Рахункової палати Цезар Огонь.
За даними аудиту, Мінінфраструктури не створило ефективного механізму обліку суб’єктів господарювання, немає об’єктивних даних щодо кількості державних підприємств і господарських товариств, що належать до сфери його управління. Зокрема, за даними Фонду державного майна України, до сфери управління Мінінфраструктури станом на 1 січня 2018 року належало 261 державне підприємство і 13 господарських товариств. Водночас Міністерство підтверджувало наявність лише 117 держпідприємств, а Рахунковій палаті взагалі надали дані щодо 94 суб’єктів господарювання – 84 держпідприємств та 7 господарських товариств.
У Рахунковій палаті зазначають, що Мінінфраструктури не володіє інформацією про 144 підприємства, щодо яких в ЄДРПОУ є відмітка про їх належність до сфери управління Міністерства. При цьому 85 суб’єктів господарювання (59 відс.) вже не перебувають на обліку в Державній фіскальній службі.
Протягом 2016–2017 років та І кварталу 2018 року працювали лише 42 суб’єкти господарювання (42,9 – 44,2 відс.), які Мінінфраструктури визнало як такі, що належать до сфери його управління. Водночас за цей час кількість тих, що працювали прибутково, зменшилася з 32 до 22.
Аудит також виявив, що Мінінфраструктури не забезпечило дієвого контролю за фінансово-господарською діяльністю близько 77 відсотків суб’єктів господарювання, які належать до сфери його управління.
Зокрема, у 2017 році порівняно з 2016 роком збільшилася з 19 до 26 кількість суб’єктів господарювання, у яких погіршилися показники виконання фінансових планів, та з 9 до 13 – кількість суб’єктів господарювання, які отримали збитки. Крім того, від суб’єктів господарювання Мінінфраструктури зменшилися на понад п’ять відсотків надходження до державного бюджету податку на прибуток підприємств та ПДВ.
Аудит також встановив, що майже удвічі зросла сума виявлених фінансових порушень під час внутрішніх аудитів (понад 1,3 млрд грн).
Мінінфраструктури не запровадило інформаційного співробітництва з ДФС з метою ефективного контролю за надходженнями до державного бюджету доходів від власності суб’єктів господарювання, що належать до сфери його управління, та за фінансово-господарською діяльністю цих суб’єктів.
За вказаний період 52,6 відсотка усіх надходжень до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) підприємств, що належать до сфери управління Мінінфраструктури, забезпечило одне підприємство (ДП “Адміністрація морських портів”).
Податковий борг до зведеного бюджету мали 56 суб’єктів господарювання Мінінфраструктури, сума якого збільшилася з 109 до 148,6 млн гривень.
У Рахунковій палаті зазначають, що Мінекономрозвитку не було забезпечено дієвого контролю за виконанням Мінінфраструктури функцій управління об’єктами держвласності, моніторингу стану сплати дивідендів господарськими товариствами з метою визначення очікуваних у наступному році обсягів їх надходження до держбюджету. Водночас ДФС не забезпечила ефективного адміністрування частини чистого прибутку держпідприємств та якісної контрольно-перевірочної роботи.
Загалом упродовж 2016–2017 років в Україні спостерігалося суттєве збільшення надходжень до держбюджету частини чистого прибутку держпідприємств. Але це не стосується суб’єктів господарювання Мінінфраструктури. Якщо у 2016 році (порівняно з 2015 роком) ці надходження за рахунок зростання ставки відрахувань збільшилися вдвічі – до 4,7 млрд грн, то у 2017 приріст становив лише 4,2 відсотка – 0,2 млрд грн.
Зазначене спричинено, зокрема, зволіканням з призначенням керівників суб’єктів господарювання Мінінфраструктури та створенням їх наглядових рад, невчасним затвердженням фінансових планів, нерозробленням стратегічних планів розвитку, у тому числі об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки, безпеки держави.