Визнати роботу Віце-прем’єр-міністра Розенка П.В. незадовільною та звільнити його із займаної посади пропонують народні депутати України Наталія Веселова, Людмила Денисова та Олександр Дроздик.
Відповідний проект постанови вони подали на розгляд Ради.
Вони також пропонують доручити Прем’єр-міністру України в місячний термін внести на розгляд Верховної Ради України подання про нову кандидатуру на посаду Віце-прем’єр-міністра України.
Мотивацію звільнення Розенка депутати виклали у пояснювальній записці до проекту постанови. Викладене обгрунтування подаємо у повному обсязі.
Постановою Верховної Ради України «Про формування складу Кабінету Міністрів України» від 14.04.2016 №1097-VIII Розенка Павла Валерійовича призначено на посаду Віце-прем’єр-міністра України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення питань, що належать до компетенції Першого віце-прем’єр-міністра України та віце-прем’єр-міністрів України» від 18.04.2016 №296, до компетенції Віце-прем’єр-міністра України Розенка П.В. належать, зокрема, питання забезпечення соціального захисту, соціальної та професійної адаптації осіб, які у зв’язку з проведенням антитерористичної операції переміщуються з районів проведення антитерористичної операції або проживають на території Донецької та Луганської областей; питання пенсійного забезпечення громадян; соціального захисту ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.
За час свого перебування на посаді Віце-прем’єр-міністр Розенко П.В. не забезпечив координацію між профільними міністерствами, через що не вдалось сформувати цілісну та послідовну державну політику у зазначених сферах.
Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
Пунктом 2 Постанови КМУ № 595 встановлено, що у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі – тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади. Але ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.10.2015 року у справі № К/800/19498/15 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2015 року у справі N 826/18402/14 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015 року у справі N 826/18402/14 залишено без змін, тобто судовим рішенням пункт 2 Постанови КМУ № 595 визнано незаконним та нечинним з моменту його прийняття.
Тобто пенсії та соціальні виплати повинні виплачуватись громадянам України, незалежно від їх місця проживання.
До того ж згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2016, № 6, ст.58) від 24.12.2015 Кабінет Міністрів, а саме Міністерство соціальної політики в особі міністра пана Розенка П.В. України повинен був привести у відповідність до Закону у тримісячний строк підзаконні нормативні акти, що не було виконано. Громадські організації по захисту прав ВПО зробили замість Міністерства зміни до Постанови №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб». Але Кабінет Міністрів ухвалив її з порушенням строків лише 9 червня 2016 року. Також разом зі змінами до Постанови №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» були ухвалені зміни до Постанови №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».
Постанова № 637 у новій редакції, а також проекти новостворених Порядків відновлення соціальних виплат та контролю за такими виплатами, вводять в дію нові дискримінаційні процеси щодо ВПО:
- Зневажаються рекомендації Парламентських слухань, щодо скасування прив’язки пенсій та соціальних виплат до довідки ВПО.
- Викликає стурбованість пункт щодо припинення соцвиплат у разі непроходження фізичної ідентифікації особи. При відсутності за місцем проживання особи їй надаватимуться 3 дні на повідомлення органу соцзахисту про своє проживання за фактичною адресою. Також передбачена можливість запитів до прикордонників для отримання інформації про перетин особою лінії розмежування.Це порушує право на свободу пересування особи.
- У Порядку відновлення виплат визначено, що при переоформленні соцвиплат органи соцзахисту матимуть можливість з власної ініціативи проводити «перевірку достовірності інформації щодо фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, яку вона вказала у заяві». Такий порядок є однією з альтернатив штампам ДМС і це яскравий показник посиленого контролю та втручання в особисте життя.
- 4. Змінами передбачається, що наслідком розгляду подання заяви на продовження/відновлення соцвиплат є Акт обстеження матеріально-побутових умов сім’ї. Далі Комісія прийматиме рішення щодо призначення (відновлення) або відмову в призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення їх виплати, в тому числі, з урахуванням інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному сайті Міністерства соціальної політики України, або інших органів, що здійснюють соціальні виплати.
Для пенсіонерів, наприклад, такий механізм буде мати катастрофічні наслідки для їх фізичного та психічного здоров’я в першу чергу.
- 5. Причиною припинення соцвиплат, окрім передбачених законодавством, може бути також фізична відсутність особи за фактичним місцем проживання/перебування, вказаним у заяві про призначення (відновлення) виплат; дані Мінфіну за результатами верифікації; скасування довідки ВПО; подання Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Нацполіції, ДМС, Мінфіну тощо. Це – порушення прав на соцзахист, дискримінація. Подібними діями влада себе дискредитує як суб’єкт держуправління. Наслідками може бути гуманітарна катастрофа.
- 6. У випадку припинення таких виплат уповноважений орган повідомлятиме лише орган соцзахисту, а не людину напряму.
- 7. У Порядку контролю за виплатами вказано, що перевірки за місцем фактичного проживання відбуватимуться раз на 6 місяців. До того ж, у проекті визначений цілий перелік підстав для додаткової перевірки. А створення мобільних груп, що утворюються із представників територіальних підрозділів МВС, ДМС, СБУ, Нацполіції та Пенсійного фонду, майже дублює Постанову №79, якою ще у 2015 році було встановлено перевірку місця проживання осіб та яка повинна була втратити чинність після вступу в дію у січні 2016 змін до ЗУ “Про забезпечення прав і свобод ВПО” (Закон), якими ліквідувалася необхідність штампів ДМС на довідках та відповідних перевірок ВПО.
- 8. При не підтвердженні проживання за зазначеною соцзахисту адресою переселенцям, згідно до проектів, припиняють дію довідки та призупиняють соцвиплати до винесення остаточного рішення комісією. Тобто, ще до прийняття остаточного рішення припиняється нарахування коштів людям.
- 9. Поновлення виплат буде можливим знову ж таки, лише колегіально за рішенням комісії. Компенсацій за безвиплатний період, скоріше за все, на практиці не буде. Тим ВПО, кому саме скасували дію довідки (ст. 12 Закону), відновлюватимуть соцвплати не раніше, ніж через 6 місяців з моменту їх припинення (наприклад, це стосуватиметься осіб, що повернулись на постійне місце проживання на непідконтрольній території, та згодом вимушені були повернутись на підконтрольну внаслідок ескалації конфлікту).
- 10. Постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 р. № 996 “Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики” затверджено Порядок проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики. Пунктом 12 цього Порядку вказано, що в обов’язковому порядку проводяться консультації з громадськістю у формі публічного громадського обговорення та/або електронних консультацій з громадськістю щодо проектів нормативно-правових актів, які стосуються конституційних прав, свобод та обов’язків громадян; життєвих інтересів громадян, у тому числі впливають на стан навколишнього природного середовища; стосуються витрачання бюджетних коштів. Строк проведення таких консультацій з громадськістю визначається органом виконавчої влади і повинен становити не менш як 15 календарних днів.
Громадське обговорення вказаного проекту акту НЕ проводилось. Більше того, у пояснювальній записці до проекту акту вказано, що він не потребує обговорення з громадськістю.
Вказаний проект акту стосується життя близько 2 млн. громадян України і безпосередньо впливає на їхні життєво важливі інтереси, а тому вочевидь потребує обговорення з громадськістю і консультацій із самими ВПО.
Наслідками Постанови Кабінету Міністрів №637 будуть:
- порушення не лише спеціального законодавства, але норм Конституції України, міжнародного права та в цілому фундаментальних принципів права та правової держави;
- нівелювання принципу пріоритетності та невідчуджуваності прав людини;
- обмеження у засобах для існування найбільш вразливих категорій громадян;
- посилення недовіри до Уряду та держави загалом як з боку громадян, так з боку громадського сектору і міжнародних/іноземних партнерів;
- послаблення іміджу України як європейської демократичної держави на міжнародній арені.
До того ж на засіданні Кабінету Міністрів України Прем’єр-міністром України Гройсманом В.Б. було доручено створити робочу групу та обговорити даний проект з громадськістю та народними депутатами, що також було не виконано паном Розенком П.В., який відповідає за питання забезпечення соціального захисту, соціальної та професійної адаптації осіб, які у зв’язку з проведенням антитерористичної операції переміщуються з районів проведення антитерористичної операції або проживають на території Донецької та Луганської областей; питання пенсійного забезпечення громадян.
Також пан Розенко П.В. у своїх публічних виступах та інтерв’ю вів пропагандистську діяльність стосовно вимушено переміщених осіб, визначивши, що він бореться з шахраями, та збоченцями, шляхом зупинки виплат переселенцям. Таким чином пан Розенко П.В. прирівняв вимушено переміщених осіб к шахраям та розпочав політику дискримінації, а також перевищив свої повноваження, вирішивши перебрати на себе правоохоронні функції, та карати недоведені злочини зупинкою виплат. Також в своєму інтерв’ю пан Розенко П.В. фактично визнав ЛНР та ДНР державами. Пряма мова: «Якщо претендуєте на соцдопомогу, то ми повинні знати, що допомогу отримують переселенці, а не жителі ДНР/ЛНР». Пан Розенко П.В. таким чином визнав існування територіальних утворень ДНР/ЛНР та визнав, що там живуть жителі цих держав, а не громадяни України живуть на неконтрольованій території держави Україна.
Враховуючи вищевикладене, констатуємо бездіяльність з боку представників Міністерства соціальної політики України щодо ігнорування та невиконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.10.2015 року у справі № К/800/19498/15, якою постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2015 року у справі N 826/18402/14 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015 року у справі N 826/18402/14 залишено без змін, а пункт 2 Постанови КМУ № 595 визнано незаконним та нечинним з моменту його прийняття.
На сьогодні в Уряді відсутнє комплексне бачення пенсійної реформи, реалізація якої надасть можливість забезпечити основоположні принципи системи державного пенсійного забезпечення, як загальнолюдської солідарності, субсидування та справедливого нарахування пенсії в залежності від розміру сплаченого єдиного соціального внеску. Фактично, зараз в країні існує ситуація, за якої абсолютна більшість населення отримує пенсію близьку до розміру прожиткового мінімуму, що само по собі руйнує будь-яку мотивацію, по-перше, для виведення заробітних плат з «тіні», а по-друге, викликає в суспільстві стійке відчуття несправедливості викликане тим, що розмір сплаченого єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування практично не впливає на розмір пенсії.
Крім того, Урядом досі не запропоновано чіткої програми щодо пільг по сплаті за житлово-комунальні послуги. Зокрема, відсутня система прозорої адресної соціальної допомоги, яка б могла стати основою для проведення реформ у сфері житлово-комунальних послуг та зняти соціальну напруженість у суспільстві, викликану постійним зростанням вартості житлово-комунальних послуг.
Особливо болючою проблемою є недостатня увага Уряду до питання соціального забезпечення учасників антитерористичної операції, підтримки сімей, які втратили годувальника з числа учасників антитерористичної операції. У засобах масової інформації ЗМІ та звернення громадян до народних депутатів України постійно порушуються питання про ненадання або штучні зволікання із наданням встановлених законом пільг учасникам антитерористичної операції та членам сімей загиблих учасників антитерористичної операції. Наприклад, критичною є ситуація із забезпеченням учасників антитерористичної операції правом на безоплатний проїзд в громадському транспорті, через що вони, які ризикуючи своїм життям та здоров’ям захищали Україну, зазнають принижень з боку перевізників та не можуть скористатися правом, яке їм гарантувала держава.
Внаслідок публічної пропаганди паном Розенком П.В. дискримінації вимушено переміщених осіб та громадян України, що проживають на непідконтрольній території виникли негативні соціальні наслідки від порушення прав людей, та виникли ризики економічних втрат держави по результатам звернень громадян до Європейського суду з прав людини.
Оскільки відповідальність за координацію формування вищезазначених напрямків державної політики покладено саме на Віце-прем’єр-міністра України Розенка П.В., варто визнати його роботу незадовільною та звільнити із займаної посади.