Програміст Джессі Андерсон (Jesse Anderson) перевірив на практиці твердження про те, що мавпи, випадковим чином натискаючи клавіші друкарської машинки, рано або пізно зможуть надрукувати текст твору Шекспіра. Гіпотеза також відома як “Теорема про нескінченних мавп”.
Для виконання завдання Андерсон задіяв “віртуальну мавпу” – програму, що видає випадкові послідовності з букв англійського алфавіту. У кожну послідовність входять дев’ять букв. Якщо така послідовність букв зустрічається у творах Шекспіра, вона зберігається, якщо ні – то відкидається. Пробіли й розділові знаки ігноруються.
Проект стартував 21 серпня. 23 вересня Андерсон повідомив у своєму блозі, що його “віртуальним мавпам” удалося надрукувати поему Шекспіра “Скарга закоханої” (A Lover’s Complaіnt). Цей твір став першим з 39 робіт англійського драматурга, які Андерсон вирішив відтворити за допомогою “мавп”. 38 творів, що залишилися, завершені більш ніж на 99 відсотків.
Андерсон розповів, що для виконання обчислень він скористався “хмарною” платформою Amazon EC2. У роботі він також використовував систему розподілених обчислень Hadoop і домашній комп’ютер під керуванням Ubuntu. У своєму блозі програміст згадав, що взявся за “віртуальних мавп” у тому числі й тому, що хотів освоїти Hadoop.
Гіпотеза про мавп із друкарськими машинками відома в декількох формулюваннях. У країнах СНД мавпам, як правило, приписується здатність надрукувати “Війну й мир” Л.Толстого.
В 2003 році в Пейтонському зоопарку в Англії гіпотезу спробували перевірити на живих мавпах. У клітку до шістьох макак помістили підключену до комп’ютера клавіатуру. BBC News повідомляє, що мавпи набрали п’ять сторінок незв’язного тексту й через місяць зламали клавіатуру.