«Ворог вивчає минуле, щоб мати досвід на майбутнє» – так у передмові автор описує історичні розбіжності між ворогуючими народами. Ворог вивчає, але чи вивчаємо ми самі? Досвід минулих років визвольної боротьби на сьогоднішній день стає все більш актуальним. Особливо зважаючи на те, що і ворог, по суті, не змінився.
Якщо про славетні походи київських князів, про переможні бої запорізьких козаків і про незламне підпілля УПА відомо багато, то тема повстанців початку XX століття вивчена мало. Мабуть, якби не безпосередній учасник тих подій, Юрій Горліс-Горський (справжнє прізвище Городянин-Лісовський), то ми і сьогодні мали б більше питань, аніж відповідей про ту визвольну боротьбу.
Те що твір має велике історичне значення, ще не означає, що він нецікавий. «Книжка читається одним духом. Коли її читаєш, можна посивіти.» – саме так охарактеризував книгу В. Вороний у «Польсько-українську бюлетені». І з ним важко не погодитись. Сторінки видання буквально затягують на сотню років назад і змушують тебе бути безпосереднім учасником тих подій. Кожен полеглий повстанець змінює настрій настільки, ніби читач в одну мить втрачає свого вірного товариша, з яким знайомий ще з дитинства. А бойові перемоги холодноярців змушують пишатись воїнами, які уже давно покинули цей світ.
Не оминув увагою письменник-повстанець і таку суперечливу на сьогодні постать Нестора Махна і все його військо. Горліс-Горський підкреслює, що махновці, перш за все, мріяли про перемогу селянської революції, і аж ніяк не про знищення Української державності.
Великий вклад у видання вніс його упорядник Роман Коваль. «Юрій Городянин-Лісовський прожив не життя, а пригодницький роман» – так видавець охарактеризував автора й водночас головного героя твору. Цю героїчну і на перший погляд навіть фантастичну розповідь осавула, Роман підкріпив історичними довідками, копіями документів та біографіями бійців.
Отож вивчаймо й ми своє минуле, щоб мати досвід на майбутнє. Тим більше, якщо предки дали нам можливість вивчати історію у такій цікавій формі.