Уряди повинні заборонити подальшу розробку роботів-убивць, котрі поступово можуть проникнути в роботу правоохоронних органів, що може становити небезпеку для людей, а також серйозну загрозу правам людини, — заявила Amnesty International у зв’язку з виходом нового брифінгу в Женеві.
У своєму виступі на засіданні, присвяченому Конвенції ООН про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї, організація закликає прийняти превентивну заборону на розробку, розповсюдження, передачу і використання повністю автономних систем зброї (АСЗ, або роботів-убивць).
Прототипи повністю автономних систем зброї, в тому числі безпілотні літальні апарати та інші види зброї з автоматичним управлінням, які поки що контролюються людьми, вже використовуються для того, аби здійснювати порушення і створювати серйозні перешкоди в залученні винних до відповідальності.
Однак стрімкий розвиток технологій може означати, що наступне покоління роботизованої зброї зможе самостійно обирати цілі і вражати їх, потенційно вбиваючи або скалічуючи людей, без можливості контролю цього з боку людини. Це моторошна перспектива, що породжує нові побоювання.
«Другий раунд переговорів, який проходить на цьому тижні в Женеві, демонструє чітке розуміння того, що уряди починають усвідомлювати спектр серйозних проблем, пов’язаних з використанням роботів-убивць, розробок та розповсюдження яких у найближчому майбутньому уникнути буде практично неможливо, якщо вже зараз не вжити відповідних заходів», ‒ вважає Раша Абдул-Рахім, експерт Amnesty International з питань контролю за зброєю, торгівлею засобами безпеки і прав людини, яка перебувала в Женеві на переговорах щодо питань Конвенції.
«Юридичні, етичні та моральні аспекти застосування таких комплексів в умовах бойових дій цілком заслужено починають привертати увагу. Проте можливість того, що вони застосовуватимуться в рамках правоохоронних операцій, як і раніше, часто не береться до уваги, тому важливо врахувати цей момент зараз», ‒ додала вона.
Експерт стверджує: «Застосування самих лише машин з метою забезпечення правопорядку ‒ не тільки гіпотетичний сценарій, що нескінченно експлуатується в численних науково-фантастичних фільмах. Це ‒ жахлива фантазія, яка може стати реальністю, якщо не контролювати сучасні розробки. Державам час заборонити використання роботів-убивць, як на полі бою, так і в правоохоронній діяльності, перш ніж ми досягнемо точки неповернення.»
Питання захисту прав людини
У новому брифінгу Amnesty International, що має назву «Autonomous Weapons Systems: Five key human rights issues for consideration» («Автономні системи зброї: п’ять ключових питань захисту прав людини»), робиться акцент на можливих наслідках використання правоохоронними органами роботів-убивць для охорони правопорядку.
Стверджується, що використання правоохоронними органами роботизованої зброї було би принципово несумісним з положеннями міжнародного права в галузі прав людини і призвело б до незаконних убивств та каліцтв у результаті перевищення сили, а також до нехтування правом на людську гідність.
На відміну від висококваліфікованих співробітників правоохоронних органів, роботи самотужки не зможуть у мирний спосіб залагоджувати сутички, відрізняти правомірні накази від неправомірних, приймати рішення про необхідність диференційованих заходів з метою мінімізації шкоди. Окрім того, їх неможливо буде притягнути до відповідальності за помилки чи несправності в роботі, які можуть закінчитися загибеллю людей чи серйозними каліцтвами.
Роботи-вбивці в найближчій перспективі
Повністю автономні системи зброї, що функціонують без будь-якого контролю з боку людини, поки не введені в дію, однак через стрімкий розвиток технологій подібна перспектива не за горами.
Насправді від продукції, яка вже існує на ринку, до повноцінних роботів-убивць відділяє лише невеликий крок. Компанії в США, Сполученому Королівстві, Йорданії, Ізраїлі, Іспанії, в інших країнах уже займаються розробкою «менш летальної» роботизованої зброї для використання у правоохоронній діяльності, яка або керується віддалено, або стріляє автоматично при дотику.
До такої зброї належать безпілотні повітряні апарати (дрони), а також наземні комплекси, які, скоріше за все, можуть стріляти електрошоковими дротиками, сльозогінним газом та іншими менш летальними вражаючими елементами, що може призвести до загибелі людей і серйозних каліцтв.
Один із прикладів ‒ безпілотний літальний апарат «ShadowHawk», що розробляється компанією Vanguard Defense Industries, яка базується в США. Апарат «ShadowHawk» спроектований для того, щоб виконувати функції, аналогічні до тих, які виконує розвідувальний вертоліт, проте його можна оснащувати зброєю.
Навколо перерахованих вище функцій у пресі здійнявся галас після того, як управління шерифа в Техасі придбало такий апарат у 2011 році: «Попри те, що основна його роль обмежиться спостереженням, безпілотний літальний апарат “ShadowHawk”, який раніше використовувався в Афганістані та Східній Африці проти осіб, підозрюваних у терористичній діяльності, може застосовуватися для ураження підозрюваних електрошоком з висоти, а також він оснащений вогнепальною зброєю дванадцятого калібру і гранатометом».
Amnesty International переконана, що в рамках правоохоронної діяльності автономні системи зброї не зможуть відповідним чином оцінювати складні ситуації в системі охорони правопорядку, а також дотримуватися чинних стандартів.
«Відповідно до міжнародних стандартів, правоохоронні органи мають право застосовувати силу тільки тоді, коли це вкрай необхідно, і виключно в межах, необхідних для виконання свого обов’язку. Забороняється використання вогнепальної зброї, за винятком випадків захисту від неминучої загрози смерті або серйозного поранення. Дуже складно уявити машину, яка заміняє людську оцінку, що є найважливішою умовою для прийняття рішення про необхідність застосування зброї з потенційно смертельним результатом», ‒ вважає Раша Абдул-Рахім.
Рекомендації
Amnesty International та її партнери в рамках кампанії «Зупинимо роботів-убивць» закликають установити всесвітню превентивну заборону на розробку, передачу, розгортання і використання автономних систем зброї, як у збройних конфліктах, так і для охорони правопорядку.
За відсутності такої заборони держави повинні відкрито підтримати і реалізувати на практиці заклик Спеціального доповідача ООН з питання про позасудові, сумарні або довільні страти і прийняти мораторій на розробку, передачу, розповсюдження і використання таких систем.
Водночас украй важливо належним чином врахувати всі наслідки, які можуть мати автономні системи зброї, стосовно галузі прав людини. Відповідні структури ООН і всі інші профільні органи та механізми, в тому числі в рамках обговорення Конвенції, яке досі триває, а також Рада з прав людини, повинні якомога швидше ефективно й інтенсивно розпочати розгляд таких наслідків.