Три роки тому була успішно впроваджена в ДП «Головний інформаційно-обчислювальний центр Укрзалізниці» (далі – ГІОЦ) інноваційна технологія – система «Електронний квиток». Цей сервіс, який працював досі без єдиного збою, став надзвичайно популярним у пасажирів: кількість, які користувалися електронним квитком збільшувалася з року в рік. Однак у лютому 2015-го, в. о. генерального директора «УЗ» Максим Бланк без всяких на те підстав вирішив перенести систему «Електронний квиток» з ГІОЦ (де працює 350 висококваліфікованих фахівців і є необхідна технічна база для управління всіма технологічними ІТ-процесами на УЗ) в малочисленне (близько 10 штатних співробітників) і технічно неоснащене ДП «Розрахунковий центр Міністерства інфраструктури України» (далі – РЦ). До слова, на керівництво останнього давно вже відкриті кримінальні справи за розкрадання десятків мільйонів гривень.
За що українці полюбили електронний квиток
«Електронний квиток» був впроваджений в рік проведення в Україні футбольного чемпіонату Євро-2012. Українці швидко відчули переваги і полюбили цю зручну послугу.
Квитки на поїзд, куплені через комп’ютер, мобільний телефон або платіжний термінал, відтепер без звернення в касу можна самостійно роздрукувати або просто зберегти, як зображення, на мобільному телефоні, тому що в кожному такому квитку вказано спеціальний код, який провідник зчитує за допомогою мобільного терміналу контролю.
Про популярність електронного квитка красномовно свідчить і статистика. За даними «УЗ», в 2012 році Інтернет-продажу залізничних квитків становили 3,4% від їх загальної кількості, в 2013-му – 8,9%, в 2014-му – 13%, а з початку 2015-го – вже 21,6% і продовжують збільшуватися.
Успішна, унікальна і антикорупційна система!
Впровадження системи «електронний квиток» принесло «УЗ» колосальні багатомільйонні доходи, так як:
по-перше, були мінімізовані витрати держкомпанії на Інтернет-покупку у неї квитків за допомогою банківських платіжних карт, завдяки підключенню до системи «електронний квиток» всіх провідних банків;
по-друге, залізничникам вдалося відмовитися від послуг єдиного агента-посередника (Е-квиток), який раніше накопичував гроші пасажирів, які купили квиток, на своїх рахунках, і лише потім переводив їх в «УЗ»;
по-третє, був затверджений і вступив в дію «Порядок підключення агентів», який надав абсолютно рівний доступ до ресурсу всім компаніям, що бажають продавати електронні квитки. Гроші від агентів з продажу квитків стали надходити безпосередньо на рахунки «УЗ» без будь-яких компаній-посередників, що дозволяє їй мати резерв оборотних коштів.
До того ж, система «електронний квиток» обійшлася «УЗ» в десятки разів дешевше, ніж потенційна вартість існуючих на ринку пропозицій. У підсумку, всього за кілька місяців роботи, «УЗ» повністю окупила всі витрати на придбання і впровадження у себе системи «електронний квиток».
Систему «Електронний квиток» можна з повною підставою вважати реальною реформою на «УЗ», оскільки окрім зручного сервісу, вона викоренила всім відому корупційну складову в системі продажу квитків.
Всі ознаки афери
Нагадаємо, що система «електронний квиток» була введена в промислову експлуатацію на базі ГІОЦ-а 21 серпня 2014 рішенням комісії, створеної згідно з наказом тодішнього заступника гендиректора «УЗ» Максима Бланка. А 23 лютого 2015 той же Максим Бланк, але вже на посаді в. о. гендиректора «УЗ», видав ще один наказ – «Про деякі питання організації централізованого продажу проїзних / перевізних документів електронними каналами обслуговування». Фактично, в цьому документі мова йде про безпідставне і протиправне виділення мільйонів гривень на розробку нової, повністю аналогічної системи «електронний квиток» і про передачу технології з ГІОЦ-а в РЦ.
РЦ був створений в липні 2008 року і до червня 2014-го перебував безпосередньо в підпорядкуванні Мінтрансзв’язку, маючи у своєму штаті менше десяти співробітників. Однак, потім з незрозумілих причин, РЦ включили до Переліку підприємств та установ, на базі яких планується організувати ПАТ «Українська залізниця». Зараз РЦ, як агент, продає всього 9 тис. квитків на місяць. Якщо врахувати, що, в середньому, щомісяця в Україні продається 5 млн. Залізничних квитків, частка РЦ на цьому ринку становить лише 0,1%. Крім того, як уже неодноразово повідомлялося у вітчизняних ЗМІ, за 6 років свого існування РЦ був замішаний у низці корупційних скандалів. А на його керівників досі відкриті кримінальні справи – правоохоронці розслідують розкрадання на суму десятків мільйонів гривень.
В той же час, в ГІОЦ-е працює 350 висококваліфікованих досвідчених фахівців. Використовуючи систему «електронний квиток», ГІОЦ не тільки став повністю беззбитковим підприємством, а й почав приносити «УЗ» чималий прибуток.
Саме тому, у зв’язку з передачею системи «електронний квиток» з ГІОЦ-а в РЦ, в експертному середовищі зазвучали тривожні голоси. Суть цих заяв зводиться до того, що дана ініціатива Максима Бланка має всі ознаки афери по виведенню з-під контролю «УЗ» великих фінансових потоків, мова йде, як мінімум, про 7-8 млрд. гривень на рік.
Чого домагається Бланк і його сподвижники?
Ідеологами переведення системи «електронний квиток» у РЦ є відомий у вузьких колах аферист Микола Самбожук, свого часу тісно пов’язаний з РЦ (це підприємство колись очолював його ставленик Олександр Гудков). Одним з партнерів Н.Самбожука є фінансовий геній – Артем Лазня, колишній заступник гендиректора «УЗ» з фінансових питань. Свого часу про цю людину в ЗМІ писали наступне: «Після його призначення ЄБРР та інші міжнародні фінансові організації відмовилися кредитувати «УЗ» на предмет покупки нових вагонів в рамках проекту оновлення рухомого складу». Крім того, саме Артем Лазня, як один з керівників «УЗ», займався впровадженням в життя системи електронного продажу квитків. В результаті його діяльності, єдиним агентом з бронювання проїзних документів через Інтернет стало належне йому ТОВ «Експрес-2» (система «е-Квиток»). Ставши монополістом, «Експрес-2» отримував з кожного проданого квитка 17 гривень, повністю осідають в кишенях його власника Артема Лазні. До того ж, «УЗ» безпідставно продавала компанії «Експрес-2» квитки (для їх подальшої реалізації через систему «е-Квиток») значно дешевше, ніж через свої ж залізничні каси. Це призводило до мільйонних збитків «УЗ» – поки там не була впроваджена власна технологія «Електронний квиток».
Ще один партнер Самбожука – колишній директор РЦ Олександр Кашперський, займає нині посаду першого заступника директора цього підприємства. Проводилася недавно ревізорами «УЗ» перевірка виявила, що РЦ кредитував приналежну Кашперських приватну компанію «Аргест Груп», яка теж займається онлайн-продажем квитків. На ім’я Максима Бланка з цього приводу було подано вже кілька офіційних доповідних, однак в.о. керівника «УЗ», на шкоду інтересам стратегічного держпідприємства, не те, що не відреагував, а побачив у Кашперських талановитого ділка з розкрадання бюджетних коштів, а отже – «потрібної людини» – і підписав наказ про переведення системи «електронного квитка» на РЦ.
Експерти вважають, що Самбожук, Лазня і Кашперський, що втратили тіньової контроль над продажем залізничних квитків в Україні, сьогодні мають намір його собі повернути і знову отримати можливість керувати мільярдними фінансовими потоками.
Для реалізації цієї афери під назвою «реформи», Максим Бланк ініціює реорганізацію, в рамках якої здійснює кадрові перестановки і призначає «потрібних» людей на «потрібні» керівні посади як в УЗ, так і в ГІОЦ-е. На місце керівника ГІОЦ був призначений Ігор Павленко, компетенція якого викликає сильний сумнів. А в «Укрзалізниці», замість ліквідованого Департаменту інформаційних технологій, М.Бланк створює новий Департамент корпоративної інформатизації – по суті – точну копію ліквідованого, який очолив його ставленик Богдан Карбань. Таким чином, маріонетки в зборі, а управління всією IТ – структурою «Укрзалізниці» стає «ручним». Чи розуміють Павленко і Карбань, що беруть участь у фінансовій афері, спрямованої на розкрадання бюджетних коштів в особливо великих розмірах і чи віддають собі звіт, що будуть нести кримінальну відповідальність нарівні зі своїм «босом» і вище перелічені ініціатори.
Зупинити «тимчасовий уряд» на «УЗ»!
Якими ж будуть втрати в результаті передачі системи з ГІОЦ-а в РЦ, лише формально вважається держпідприємством?
По-перше, «Укрзалізниця» втратить контроль не тільки над розповсюдженням квитків, але і над системою пасажирських перевезень в цілому: як технологічно, так і фінансово, що категорично неприпустимо в нинішній, по суті, воєнний час. І ціна цього питання – мільярди гривень на рік.
По-друге, це призведе до фінансового краху ГІОЦ-а. Підприємство знову стане збитковим і його фінансування знову ляже на плечі «УЗ». Тобто, це стане ще одним тягарем для нашого держбюджету, дефіцит якого цього року досяг критичної точки.
По-третє, стане неминучим повернення до колишньої, «допотопної» системі онлайн-продажу квитків, без використання безлічі нині діючих додаткових сервісів. Також враховуючи низьку кваліфікацію, відсутність досвіду і недостатній штат співробітників РЦ, почнуться значні збої в онлайн-продажі квитків (аж до повної зупинки цього процесу).
По-четверте, агенти з продажу квитків будуть знову загнані в клітку під новою назвою «РЦ», яке буде нав’язувати їм свої правила гри на ринку. Повернення до монополізму також неминуче призведе до зростання цін на квитки. З урахуванням зменшуваною, через кризу платоспроможності, українців, це напевно призведе до ще більшого скорочення числа пасажирів «УЗ».
Виникає резонне питання: чому, коли вся країна повстала проти корупціонерів і аферистів державного масштабу, влада і правоохоронні органи ігнорують те, як «УЗ» втрачає контроль над системою пасажирських перевезень як технологічно, так і фінансово? Чому «квиткові аферисти», яких «кришує» М.Бланк, спокійно і впевнено провертають фінансові махінації з виведення мільярдних фінансових потоків із стратегічного держпідприємства «УЗ»?
Олег Нестеров, спеціально для “ОРД“