Повідомлення про знахідку надійшло до оперативно-рятувальної служби Липовецького району, що на Вінниччині, 15-го листопада від директора міського водоканалу. Річ у тім, що жителі вулиці Вінницької довгий час відчували на собі дефіцит води, адже поблизу новобудов не було ні криниці, ні свердловини. Ось і доводилося життєдайну рідину і носити, і возити – хто як міг – за декілька кілометрів від дому. «Ми зібралися з сусідами і вирішили проводити воду самотужки, за власний рахунок, – ділиться враженнями голова житлового кооперативу «Скакунка» Лідія Трофимчук, – і вчора, коли працівники «Водоканалу» копали траншею, за кілька метрів до кінця вулиці виявили спочатку людські кістки, а потім і боєприпаси». «Екскаватор спочатку висипав з ковша землю з кістками, а за другим разом – із снарядами. Тоді ми почали копати вручну, аж поки не наштовхнулись на щось велике, – розповідає один із жителів новозбудованого масиву Сергій Гаюк. – Далі копати самі просто побоялись (а раптом там міни) і викликали рятувальників: у нас же забудовувати почали з середини 90-х, а в роки війни, починаючи з липня 1941-го, тут було поле битви.»
Піротехнічна група Головного облуправління МНС на розмінування виїхала наступного дня, 16-го листопада. Вже за кілька хвилин рятувальникам стало зрозуміло, що знахідка – це лише «вершина айсберга», і що роботи тут вистачить ще надовго. Наразі бійці МНС оперативно-рятувальної служби й досі працюють на місці події: з землі вилучено вже 10 гранат, 2 снаряди, 4 запали, близько півтисячі патронів і дві саперні лопати, а також, що не може не вразити, останки трьох невідомих солдатів. Визначити, на чиєму боці у роки війни воювали ці солдати, майже неможливо, адже ні жетонів, ні інших розпізнавальних знаків виявити не вдалося. Відомо лише, що всі боєприпаси – радянського зразка, а ось чоботи, які також було знайдено поряд із останками – більше схожі на «імпортні». «Це швидше словацькі солдати, – припускає Лідія Трофимчук. – Починаючи з липня 1941 й аж до 1944 року вони вели запеклі бої з нашими солдатами. Он через дорогу їх братська могила. Кожного року сюди приїжджають представники зі Словаччини, щоб ушанувати пам’ять загиблих, а ми доглядаємо за пам’ятником – як-не-як, а час загоює рани, і це також чиїсь сини, батьки, яких відправили на цю ненависну війну, не запитуючи, хочуть вони того, чи ні. І ми б хотіли, щоб за могилами наших солдатів у інших країнах також доглядали належним чином.»
На території Вінниччини і раніше знаходили останки невідомих солдатів, проте у такій кількості – це вперше. «Я працюю в групі піротехнічних робіт з 2006 року, але таку кількість людських останків зустрічаю вперше, – прокоментував ситуацію начальник відділення піротехнічних робіт аварійно-рятувального загону ГУ МНС старший лейтенант служби цивільного захисту Сергій Гайдиш, – максимум, що виявляли – останки двох воїнів, а тут тільки по кістках черепів – троє. Що стосується безпечності ситуації, то ми обстежили всю прилеглу територію на площі 200 квадратних метрів, приділивши особливу увагу подвір’ю. Після цього переконалися, що в цій ситуації можна поставити крапку. Хоча не варто забувати про те, що кожного року земля на 1 сантиметр виштовхує назовні усі інорідні тіла.»
Взагалі в ході робіт рятувальниками МНС було проведено розкопки на площі близько 20-ти квадратних метрів (на 1,5 метри в глибину). Не полегшувало роботи й те, що копати доводилося під бетонний паркан. Проте, незважаючи ні на що, відданість справі та відповідальність за життя інших – це єдине, чим керуються піротехніки МНС, кожного разу власноруч очищаючи нашу землю від «іржавого минулого»!
Ірина Курінна,
Центр пропаганди ГУ МНС у Вінницькій област