Чи є місце для жінки в політиці? На це питання немає однозначної відповіді. Дехто, вважає, що вона перш за все матір дітей, «берегиня» домашнього затишку і тому політичні інтриги – це не для неї. Але є думка, що жінка нічим не відрізняється від чоловіка і вона також може знайти свою нішу в політиці. Все залежить від особистості, її цілеспрямованості, твердості, рішучості.
Вона, може впевнено обходити сотні політиків-чоловіків крокуючи по кар’єрній ієрархії, не роблячи ніякого акценту на свою стать. Жінка також може досягати успіху, займати високі державні посади і залишати свій вагомий внесок в історії своєї країни. Ангела Меркель, Маргарет Тетчер, Кондоліза Райс, Мадлен Олбрайт, Юлія Тимошенко, Даля Грібаускайте – жінки які незважаючи на все досягли популярності і стали еталоном для наслідування в політичному середовищі.
Однак, статистика наводить інші дані. Так кількість жінок-депутатів в 5 скликанні Верховної Ради України становить лише 8,2%, в Тернопільській обласній раді – 12%, а в Тернопільській міській раді – 15%…
З питанням, чому така мала частка жінок представлена у владі, я звернулася до депутата Тернопільської міської ради 5-го скликання Андрія Артимовича.
 |
«Незалежно від того, чи це політика чи бізнес – коли все тільки формується, створюється, а бо ж вносяться інновації у вже існуюче, то це краще виконувати під керівництвом чоловіка,» – відповів Андрій Іванович. «Але коли вже здійсненні зміни, то час настає для жінки, яка прийде „на все готове” і буде систематизовувати, структуризовувати і впорядковувати, бо в неї є до цього більше схильності. Це не є лише моя думка. До цього висновку дійшли і вчені під час проведення досліджень.
Україна існує, як самостійна держава лише 19 років. Коли виборювалася незалежність то це було силами чоловіків. Важко було помітити жінку в колонах мітингуючих. І в склади перших депутатських корпусів також входили лише чоловіки, а жінки були як виняток. Але період створення, налагодження роботи гілок влади в новоствореній країні пройшов, і тепер можна легко помітити, що з кожними виборами до влади приходить все більше і більше жінок, і як на мене, то ця тенденція буде лише зростати.»
З цим же питанням я звернулася, до жінки-депутата Тернопільської обласної ради п’ятого скликання, голови Тернопільської обласної громадської організації «Жінки Батьківщини» Валентини Лободи.
«Для мене дуже прикро, що в сьогоднішньому Уряді немає представників жіночої статі,» – пригнічено відповіла Валентина Федорівна. «Я не думаю, що жінка гірше може виконувати роботу ніж чоловік, тут вагому роль відіграє лише особистість, її характер, а не стать. Я вважаю, що зараз всі керуються стереотипами і чоловіки принципово не пускають жінок в політику, бо вони не можуть змиритися, що ми можемо мати правоту в чомусь і досягати успіху. Як би в нашій державі було більше жінок в політиці, то вона б була більш консолідована, м’яка і не агресивна.»
 |
У більшості випадків відзначаються позитивні якості жінки-політика. Так, психологи вважають, що жінки більш терпимі в спілкуванні з іншими, прагнуть в більшій мірі досягти гармонії і тому надають перевагу компромісу, а не конфронтації, колегіальному, а не ієрархічному способу прийняття рішень. У жінок більш прагматичний підхід, порівняно з чоловіками . А також, у порівнянні з чоловіками, більше розвинене почуття обов’язку стосовно роботи, вони рідше відсутні на сесіях та засіданнях.
Також жінки більше переймаються соціальними проблемами. Крім того, вони менше впевнені у завтрашньому дні та більш обачні, ніж чоловіки, і тому більше уваги приділяють таким питанням, як податок на охорону здоров’я, дитячі установи та пенсії.
Ще однією особливістю жінки-політика полягає в тому, що вона прагне робити моральну політику, тобто діяти не для кар’єри, власного просування по службі, а заради ідеї, протистояти злу в усіх його проявах, захищати несправедливо скривджених.
Також можна відмітити, що жінка-політик за тих чи інших причин включається в політичну боротьбу, має схильність до радикалізму, що в окремих випадках переходить в екстремізм. Що є одним із негативних її якостей.
На думку авторки книги «Гендерні аспекти мовної поведінки парламентаріїв» Світлани Табурової: «Жінка-політик надає перевагу гармонійній комунікації, мета якої – акцентувати спільність позицій, поглядів, виявляти солідарність та надавати підтримку. Конфліктні емоції у них виявляються переважно для самозахисту та підтримки товариша по партії, а не для ствердження власного іміджу. Чоловіки більш схильні до конфліктної комунікації, вони значно частіше, ніж жінки, намагаються перевести конфлікт з ділового на міжособистісний рівень. Жінки в конфліктній комунікації надають перевагу диспуту, в ході якого йде пошук істини, або переговорам, в яких намічається план дії. Тобто вони практикують більш діловий, продуктивний підхід, який сприяє успішному розв’язанню спорів. Їх мовна «поведінка» пряміша і відкритіша, як і має бути в діалозі рівних за статусом. Чоловіки, як правило, персоніфікують політичні протиріччя, йдуть шляхом ескалації конфлікту, розпалювання ворожнечі, що перешкоджає успішному розв’язанню проблем»